Чому ранні автовиробники випускали електромобілі саме для жінок?

Ринок, що обрав електрику

У 1898 році в США діяло близько 50 автовиробників. Через десять років їхня кількість зросла в п'ять разів. Виробництво підскочило з 7 000 одиниць у 1901 році до 181 000 у 1910. Парові машини спадкували технології локомотивів, але несли небезпеку пожежі та екстремальне тепло — залежно від розташування котла. Бензинові двигуни перед появою електростартера у 1911 році вимагали ручної кривки. Вони гудили і виділяли отруйні вихлопні гази.

Електромобілі запускалися поворотом ключа головного вимикача акумулятора. Жодного брудного вихлопу. General Electric випускав зарядні пристрої на базі ртутних випрямлювачів. Компанія розміщувала реклами, де елегантні жінки підключали свої авто до мережі. Лікарів також залучали як цільову аудиторію — для нічних викликів до хворих без ризику розбудити сусідів.

Зарядка, що світилася

Пітер Купер Х'юїтт винайшов ртутну лампу. Вона стала основою для ртутного випрямлювача. Персі Г. Томас отримав американські патенти 968 896 і 1 163 706, вдосконаливши конструкції Х'юїтта. Томас очолював електричний відділ Cooper Hewitt Electric Co. Випрямлювач працював як діод. Він перетворював змінний струм мережі на постійний для акумулятора. Ртуть у скляній колбі випаровувалася і світилася під час проходження струму. У поєднанні з вуглецевими анодами пара пропускала струм лише в одному напрямку.

Повна зарядка розрядженого акумулятора займала близько 12 годин.

Кучер, що змінив курс

Смюел Робінсон Бейлі починав у каретній справі ще підлітком. У 1855 році він виграв головну нагороду на виставці карет у Портленді, штат Мейн. У 1882 році відкрив власну справу. Золоту медаль принісся Світова виставка Колумба у Чикаго 1893 року. Його син Едвін, ймовірно, бачив там електромобіль Моррісона. Автомобілі починали відтісняти карети. У грудні 1906 року S.R. Bailey & Co. оголосила про випуск електромобілів. Перша модель — Victoria Phaeton — працювала на щільному акумуляторі Едісона. Едісон презентував його з великим гулом у 1903 році. Пристрій теч і не утримував заряд. До 1910 року Едісон покращив батарею, але Генрі Форд уже випустив Model T. Бейлі перейшов на акумулятори Gould Storage Battery Co. з Деп'ю, штат Нью-Йорк. Gould також постачав залізниці, енергетику, метро, ліфти та ферми.

Особистий автомобіль Гудноу

Фенні Гудноу володіла Bailey Victoria Phaeton 1908 року. Це був відкритий двомісний авто, схожий на карету без коня. Її автомобіль обладнувало 30-елементним свинцево-кислотним акумулятором у дерев'яній коробці, підвішеній під шасі. Стандартна батарея давала запас ходу 64–80 кілометрів. За доплату можна було замовити більший акумулятор — на 50 % ємніший. Victoria Phaeton коштувала 2 000 доларів США. Сьогодні це близько 73 000 доларів — ціна преміального електромобіля на кшталт Audi Q8 або BMW i5.

Гудноу встановила ртутний випрямлювач у амбарі біля літнього дому батьків у Халлі, штат Массачусетс. Зарядний конектор мав нестандартне виконання. Несумісні штекери й кабелі мучили ранніх користувачів. Асоціація електромобілів Америки сформувалася у 1910 році і намагалася ввести єдиний стандарт. Досвідчені власники брали у дорогу запасні адаптери та кабелі.

Рекламний рейд і фінал

Коли Едісон представив покращений акумулятор, Бейлі запустила масову кампанію. У вересні 1910 року компанія спонсорувала рейс Нью-Йорк — Бостон — Нью-Йорк з бічним заїздом на гору Маунт-Вашингтон — усього близько 1 600 км. Едісон позував для фото з новим Bailey Victoria Phaeton. Сам він для особистого користування обрав Detroit Electric Victoria. Едісон славився жахливим водієм, тому за кермом, ймовірно, сидів шофер. Не змогши вистояти конкуренції з нахилом Model T, S.R. Bailey продала завод у 1915 році. За весь час випущено близько 500–600 електромобілів.

Зарядна станція Гудноу стояла на місці аж до 2022 року, поки її не передали музею Heritage Museums & Gardens у Сендвічі, штат Массачусетс. Її Victoria Phaeton зникла безвісти. Скільки таких авто вижило в приватних руках — стаття не повідомляє.