Хто перевіряє прилад, перш ніж на нього ставлять значок CE?

Бездротова клавіатура і Wi-Fi роутер, розпаковані на одному столі. Знизу на клавіатурі значок CE стоїть поряд із номером моделі, і за ним немає нічого. На етикетці роутера за таким самим значком іде число рівно такої ж висоти. Обидва пристрої продали законно, в одній країні, того самого місяця.

Природно прочитати цю різницю так: хтось у Європі подивився на обидва вироби, перш ніж вони потрапили на полицю, а число називає того, хто дивився на роутер. Частина цього правильна. Та частина, що про «подивився», — ні, і коли вона розсипається, значок перестає означати те, що в нього зазвичай вкладають.

У значка рівно один автор

Жодна європейська інституція не видає літер CE і не схвалює виріб перед тим, як їх наносять. Загальні правила знака стаття 19(1) Директиви 2014/53/EU передає статті 30 Регламенту (ЄС) № 765/2008, і перший пункт тієї статті закриває питання авторства: маркування наносить лише виробник або його уповноважений представник. Третій пояснює, що означає сам акт нанесення: виробник цим засвідчує, що бере на себе відповідальність за відповідність виробу всім застосовним вимогам.

Це слово повертається скрізь, де директива говорить конкретно. Декларацію, яка стоїть за маркуванням, типова форма з додатка VI називає виданою «під виключну відповідальність виробника». Додаток II, найлегша з процедур оцінки, описує виробника, який «забезпечує і декларує під свою виключну відповідальність». Відповідальність — ось що текст обіцяє раз за разом. Перевірку — ні.

Три процедури, і вибір здебільшого вільний

Усе, що має статися до нанесення літер, викладено в статті 17, а залежить воно від того, яку групу суттєвих вимог оцінюють. Шляхів три. Додаток II — це внутрішній контроль виробництва: виробник складає технічний файл, тримає виробництво в межах цього файлу і декларує. Додаток III — експертиза типу ЄС у нотифікованому органі, після якої йде знову ж таки внутрішній контроль. Додаток IV — повне забезпечення якості, де нотифікований орган оцінює систему якості виробника й далі її аудитує.

Для вимог статті 3(1) — захист здоровʼя і безпеки та електромагнітна сумісність — стаття 17(2) пропонує всі три взагалі без жодної умови. Компанія, яка воліє не пускати сторонніх до оцінки безпеки власного виробу, бере додаток II і нікому не винна пояснень.

Відібрати цей вибір здатні тільки вимоги статті 3(2) і (3) щодо радіоспектра, і робить це одна-єдина умова. Виробникові, який застосував гармонізовані стандарти, опубліковані в Офіційному журналі, стаття 17(3) лишає всі три шляхи відкритими. Тому, хто цих стандартів «не застосував або застосував лише частково», а також тому, хто працює там, де стандарту не існує, стаття 17(4) закриває два з трьох: залишаються додаток III чи додаток IV, а обидва приводять нотифікований орган.

Вмикає це не тип пристрою і не те, скільки радіо він викидає в ефір. Це документальне рішення, ухвалене всередині компанії. Тримайся опублікованого стандарту — легкий шлях відкритий; відступи від нього — сторонній орган стає обовʼязковим.

Папір, а не зразок

Припустімо, виробник таки потрапив під статтю 17(4) і несе свою конструкцію до нотифікованого органу. Що відбувається далі, описує додаток III, і пункт 2 модуля B незвично прямий:

Експертиза типу ЄС здійснюється шляхом оцінювання адекватності технічного проєкту радіообладнання через вивчення технічної документації та підтвердних доказів, зазначених у пункті 3, без дослідження зразка (тип проєкту).

— Директива 2014/53/EU, додаток III, модуль B, пункт 2

«Без дослідження зразка» — ось межа цієї процедури. За цим модулем орган читає файл; вмикати щось директива від нього не вимагає.

Не менше важить і те, що в тому файлі лежить. Пункт 3(d) вимагає підтвердних доказів для технічного рішення, а випробування, коли вони потрібні, за його формулюванням «проведені відповідною лабораторією виробника або іншою випробувальною лабораторією від його імені та під його відповідальність». За пунктом 5 орган пише звіт про оцінювання й оприлюднює його «повністю або частково лише за згодою виробника».

Додаткове число вужче, ніж здається

Коли саме до літер приєднується число, задано в статті 20(3): «Після маркування CE зазначається ідентифікаційний номер нотифікованого органу, якщо застосовано процедуру оцінки відповідності, викладену в додатку IV». Додаток IV — і більше нічого. Той самий пункт задає числу ту саму висоту, що й маркуванню, тому воно й читається як частина знака.

Із трьох процедур нотифікований орган беруть у двох, а видимий слід лишає тільки одна з цих двох. Голі літери однаково узгоджуються і з додатком II, і з повною експертизою типу ЄС за додатком III; виключають вони додаток IV, і лише його.

Число на роутері натомість каже річ цілком певну й вузьку: нотифікований орган схвалив систему якості цього виробника, побував на його майданчиках за пунктом 3.3 і має право приїхати без попередження за пунктом 4.4 та провести випробування. Про конкретну конструкцію воно не каже нічого.

Розмір літер збиває з пантелику окремо. Пункт 3 додатка II до Регламенту 765/2008 підводить під знак нижню межу 5 мм там, де спеціальне законодавство про розміри мовчить, а радіодиректива не мовчить: стаття 19(2) дозволяє на радіообладнанні маркування менше за 5 мм, якщо воно лишається видимим і розбірливим. Літери, які ви розглядаєте примружившись, — законного розміру.

Декларація їде разом із коробкою

Один обовʼязок тут кладе документ просто до рук покупця. За статтею 10(9) кожен виріб радіообладнання має супроводжуватися декларацією про відповідність ЄС або спрощеною, а спрощена «містить точну інтернет-адресу, за якою можна отримати повний текст декларації про відповідність ЄС». Те рівне речення в багатомовному вкладнику, з посиланням під ним, і є документом; його формулювання дає додаток VII.

Відкрийте повний текст за цією адресою. Типова форма з додатка VI має девʼять пронумерованих полів, і два з них відповідають на те, на що корпус відповісти не здатен. Поле 6 перелічує гармонізовані стандарти, на які виробник спирався, з ідентифікаційним номером і версією, — саме це відрізняє статтю 17(3) від статті 17(4). Поле 7 заповнюють тільки «за потреби», і воно називає нотифікований орган — назву та номер — і сертифікат експертизи типу ЄС, який той видав. Заповнене поле 6 біля порожнього поля 7 — це шлях додатка II, записаний рукою самого виробника.

Смуги частот, у яких пристрій працює, і максимальну радіочастотну потужність у цих смугах зобовʼязана називати інструкція до всього, що навмисне випромінює радіохвилі, — цього вимагає стаття 10(8).

Єдиний важіль, що дає стороннє випробування

Незалежне випробування в цій системі є, і двері до нього — стаття 21(4). Коли технічна документація не подає достатньо даних, щоб показати відповідність, орган ринкового нагляду має право зажадати від виробника чи імпортера «забезпечити проведення випробування органом, прийнятним для органу ринкового нагляду, коштом виробника або імпортера». Лабораторію обирає нагляд, а платить компанія — після того, як виріб уже продано, з ініціативи органу і ніколи не з ініціативи покупця.

Власний вхід покупця до цієї машинерії лежить натомість у регламенті про загальну безпеку продукції. Тримати відкритим публічний канал — телефон, електронну адресу чи окремий розділ сайту — виробників зобовʼязує стаття 9(11) Регламенту (ЄС) 2023/988: через нього споживачі подають скарги й повідомляють про нещасні випадки. Розслідувати те, що надходить, і вести реєстр вимагає далі стаття 9(12).

Маркування засвідчує відповідність законодавству, яке передбачає його нанесення, і більше нічому, а тому лишає поза межами кожен ризик, якого це законодавство не торкається. Регламент, що покриває решту, знака не заводить узагалі: Регламент (ЄС) 2023/988 ніде не згадує маркування відповідності, а натомість вимагає в статті 9(2) внутрішнього аналізу ризиків і технічного файлу. Відсутність літер не означає, що виріб поза регулюванням.