Чи більше в кремі того, що стоїть вище у складі?

Банка крему коштує втричі більше за сусідню на полиці, і обидві обіцяють ніацинамід — назву винесено на лицьовий бік великими літерами. На звороті дрібним шрифтом іде перелік складників під словом «ingredients». У дорожчому кремі ніацинамід у ньому чотирнадцятий із двадцяти восьми, у дешевшому — шостий. Питання біля полиці одне: у якій банці цієї речовини більше?

Найпростіше припущення: порядок у переліку виробник вибирає сам і гучну назву ставить туди, куди йому вигідно. Для косметики, яку легально продають у ЄС, це неправда — порядок приписано законом. Звідси беруть другий висновок, теж хибний: якщо позиція задана законом, вона прямо відповідає частці, і шосте місце гарантовано означає більше речовини, ніж чотирнадцяте. Гарантія тут справді є. Діє вона не на всій довжині переліку.

Що саме зобов'язує регламент

Маркування косметики в ЄС задає Regulation (EC) No 1223/2009, стаття 19. Серед обов'язкових написів на упаковці вона називає перелік складників і додає вимогу, дрібну на вигляд: перед переліком має стояти англійське слово «ingredients». Його не перекладають — тому склад знаходиться на банці за секунду навіть тоді, коли решта етикетки написана мовою, якої ви не знаєте.

Сам порядок регламент задає наступним реченням: перелік складають за спаданням маси, і точка відліку — момент, коли компонент вносять до засобу, а не склад готового крему. Обов'язок упорядкувати діє не на всю довжину переліку. Його вимикає одне речення, і воно ж робить нижню половину переліку нечитабельною: складники в концентрації менш ніж один відсоток дозволено перелічувати в будь-якому порядку — після тих, чия концентрація перевищує відсоток.

У цього дозволу дві половини, і друга важливіша за першу. Перша скасовує порядок для всього, чого в засобі менше відсотка. Друга залишає межу на місці: те, чого менше, однаково зобов'язане стояти після всього, чого більше. Ділянка з довільним порядком не розкидана по переліку — вона суцільна й починається в конкретній точці, яку на банку не виносять.

Межа є. Її просто не надруковано.

Ранжування без відстаней

Вище цієї точки порядок працює, але повідомляє менше, ніж від нього чекають. Розрив між першою і другою позицією буває десятикратним, між четвертою і п'ятою — у соті частки відсотка, а на етикетці обидва випадки виглядають однаково: два рядки один під одним.

Обчислити концентрацію з номера позиції не вийде — ні точно, ні приблизно. Перелік повідомляє знак різниці між сусідами й мовчить про її розмір. Він відповідає на питання «чого більше», а не на питання «наскільки», і цю половину правила доводиться засвоювати разом із самим правилом.

Слова, за якими немає ні порядку, ні кількості

Ароматична композиція займає одне слово, і стаття 19 прямо це дозволяє: запашні композиції та їхню сировину позначають словом parfum або aroma. За цим словом ховаються десятки речовин, а його позиція відображає сумарну масу композиції, не масу жодної з них окремо.

Барвники випадають із упорядкування взагалі. Всі, крім тих, що фарбують волосся, дозволено ставити в будь-якому порядку після решти складників, а для декоративної косметики, яку випускають лінійкою відтінків, регламент дозволяє перелічити барвники всієї лінійки одразу — за умови, що поруч стоїть «may contain» або знак «+/-». Тобто частини перелічених барвників у тюбику конкретного відтінку фізично немає. Нумерація в них своя, за Colour Index, — звідси п'ятизначні коди на кшталт CI 77891 наприкінці переліку.

Наноматеріали позначені, але не виміряні: кожен складник у формі наноматеріалу регламент вимагає чітко вказати й дописати після його назви слово «nano» в дужках. Дужки повідомляють форму речовини, не її кількість.

Два місця, де етикетка все ж говорить числами

Перше — додаток III. Двадцять шість запашних речовин мають бути названі окремо від слова parfum, і умова задана порогом концентрації: 0,001 % для засобів, які лишаються на шкірі, і 0,01 % для тих, що змиваються. Різниця між порогами десятикратна, і саме вона робить їх читабельними.

Це нижня оцінка, а не значення: більше бути дозволено, менше — ні, інакше назву не друкували б окремо. Але це єдина цифра, яку перелік видає прямо, і працює вона саме там, де порядок уже нічого не каже.

Друге — додаток V, перелік дозволених консервантів. Кожному відведено рядок, а в рядку є стовпчик «Maximum concentration in ready for use preparation». Дивитися в ньому треба на те, з якого боку від одного відсотка стоїть число:

Два нижні рядки не дотягують до відсотка навіть теоретично: консервант стоїть під межею не тому, що так заведено, а тому, що вище йому не дозволено бути. Верхній рядок — окремий випадок, якого регламент не коментує: у статті 19 сказано про «less than 1 %» і про «more than 1 %», а рівно один відсоток у формулюванні не згаданий.

Візьміть банку і починайте з кінця

Знайдіть слово ingredients і читайте знизу. Наприкінці майже завжди стоїть щільна група: назва консерванту, далі parfum, далі кілька назв із додатка III, далі коди CI. За додатком V консервант у цій групі не перевищує свого ліміту, а в більшості консервантів цей ліміт менший за відсоток. Усе, що надруковано нижче консерванту, — під межею.

У зворотний бік це не працює, і без такої обмовки попередній абзац стає неправдою. Справжня межа проходить будь-де вище за консервант: складник, якого 0,3 %, законно стоїть за шість позицій до нього. Регламент нічим не зобов'язує позначати перехід, тому знайдений у такий спосіб рубіж — це нижня оцінка розміру сліпої зони, а не сама межа.

Дві банки порівнюють так. Беріть засоби одного типу — два креми, а не крем і сироватку — і дивіться не на номер позиції, а на те, з якого боку від консерванту стоїть заявлений активний компонент. Якщо в одному він вище, а в другому нижче, різниця в частці справді є. Якщо в обох нижче, обидва переліки мовчать однаково, і дорожча банка не отримує від свого переліку жодної переваги.

Незнайому назву варто перевірити в CosIng — базі косметичних складників Європейської комісії (ec.europa.eu). Пункт 19(6) вимагає друкувати на упаковці загальну назву складника з глосарію, який веде Комісія за статтею 33, а сама стаття 33 зобов'язує її враховувати міжнародно визнані номенклатури, зокрема INCI. Назва на банці й назва в базі збігаються не випадково.

Що з переліку вивести не вийде

Стаття 19 впорядковує перелік і не зобов'язує назвати жодної концентрації: вимоги вказати частку в ній немає взагалі. А пункт 19(4) знімає навіть порядок — для косметики, яка не є фасованою, яку розфасовують на місці продажу на прохання покупця або пакують для негайного продажу, детальні правила маркування ухвалює держава-член. Що написано біля мила на вагу, вирішує країна.