Чому тепер до всіх пристроїв підходить одна зарядка?

У коробці з новими навушниками лежить кабель — і жодної зарядки. Білої вилки, яку встромляють у розетку, там просто немає: замість неї ззаду, поруч зі штрихкодом, дрібно намальована вилка, перекреслена рискою, а біля малюнка надруковано прямокутник із двома числами у ватах і трьома літерами USB PD. Телефон, куплений двома роками раніше, живиться від того самого кабелю. Читалка — теж.

Пояснюють це так: виробники знайшли спосіб продавати вилку окремо й подали економію як турботу про природу, а Брюссель тим часом заборонив один розʼєм на користь іншого. Обидва пояснення описують коробку. Жодне не каже, чому швидкий заряд більше не зникає, коли до пристрою підключили чужу вилку, і навіщо на пакованні взагалі зʼявилися вати.

Directive (EU) 2022/2380 сама по собі не існує: вона змінює директиву про радіообладнання 2014/53/EU і вставляє в неї новий Annex Ia. Робоче речення, яке вона додає як статтю 3(4), написане не про торгівлю, а про залізо. Обладнання з переліку, каже воно, має бути сконструйоване так, щоб відповідати вимогам додатка до заряджання. Решта випливає з цього дієслова.

Тринадцять категорій, одне гніздо

Перелік того, що охоплено, відкриває частину I з нумерацією від 1.1 до 1.13: мобільні телефони; планшети; цифрові фотоапарати; накладні навушники; гарнітури; портативні ігрові консолі; портативні колонки; читалки; клавіатури; миші; портативні навігатори; бездротові вкладки; ноутбуки. Преамбула звужує цей перелік сильніше, ніж видно з нього самого. Ідеться лише про обладнання зі знімним чи вбудованим акумулятором, а вкладки враховують разом із їхнім футляром — і футляр директива відмовляється вважати частиною зарядного пристрою.

Далі пункт 2 формулює саму вимогу, і стосується вона будь-якого пристрою з переліку, який заряджається дротом: гніздо USB-C за стандартом EN IEC 62680-1-3:2021, причому гніздо мусить лишатися доступним і робочим увесь час. Друга половина цього речення відсіює більше конструкцій, ніж перша. Гніздо під заклеєною панеллю виконує вимогу наполовину, а гніздо, розведене на дані та мертве по живленню, — так само наполовину.

Межа проходить по пʼятнадцяти ватах

Заряджатися швидко додаток нікого не зобовʼязує. Він вимагає іншого: пристрій, який заряджається швидко, мусить робити це й тоді, коли в нього ввімкнули зарядку, з якою його не продавали. Отже, текстові потрібне визначення слова «швидко», і пункт 3 дає його через звичайну стелю живлення USB-C — обовʼязки виникають в обладнання, здатного заряджатися при напрузі понад 5 вольтів, струмі понад 3 ампери або потужності понад 15 ватів.

5 В × 3 А = 15 Вт

Три числа й один поріг, названий тричі, щоб між формулюваннями нічого не проскочило. Пристрій, який лишається нижче, закінчує з додатком одразу після пункту 2: гніздо та кабель — уся його повинність. Вище межі зʼявляються дві вимоги нараз: містити USB Power Delivery за стандартом EN IEC 62680-1-2:2021 і виконувати пункт 3.2.

Що змінює одне речення про чужу зарядку

Речення, яке змінило кремній, а не картон, — це пункт 3.2. Він вимагає, щоб будь-який додатковий протокол заряджання давав USB Power Delivery працювати в повному обсязі, хоч би яка зарядка була з другого кінця кабелю.

Власний протокол швидкого заряду виробникові ніхто не забороняє. Заборонено інше: щоб цей протокол відбирав щось у USB PD, коли з протилежного кінця кабелю висить чужа вилка. Найвища швидкість, захована за рукостисканням, яке знала тільки комплектна зарядка, а решта зарядок — зіпхнута на цівку: саме цю конструкцію прибирають слова про повноту функцій незалежно від використаного зарядного пристрою.

Чому обрано саме цю пару, а не щось швидше й вужче, пояснює пункт 12 преамбули. USB Type-C разом із USB Power Delivery, за формулюванням директиви, здатний віддати до 100 ватів і тому лишає вдосталь місця для дальшого розвитку швидкого заряду. Там-таки зафіксовано, що USB Implementers Forum відтоді опублікував специфікацію на 240 ватів. Запасу більш ніж удвічі більше, і вписаний він у мотиви документа, ухваленого 2022 року.

Вилка йде з коробки за пропозицією, а не за забороною

Найпомітніша частина директиви виявилася й найслабшою. Стаття 3a вимагає ось чого: якщо продавець дає покупцеві можливість придбати пристрій разом із зарядним, він мусить дати й можливість придбати той самий пристрій без жодного зарядного.

Обовʼязок тримати на полиці другий варіант — це не обовʼязок спорожнити коробку. Продавець, який кладе зарядку в кожен примірник, вимогу виконує, поки поруч можна купити той самий пристрій без неї.

Обидва варіанти тепер стоять поруч, тож покупець мусить дізнатися ще до оплати, який із них перед ним. У друковану позначку це перетворює стаття 3a(2): піктограма з частини III, надрукована на пакованні або наклеєна на нього, а в дистанційному продажі розміщена поруч із ціною. Розмір «a» частина III задає не меншим за 7 мм — у дрібний шрифт піктограма не зіщулиться.

Друга позначка — той самий прямокутник із числами. Паковання й інструкція мусять називати потрібну пристрою потужність, причому формулювання додаток виписує за виробника: потужність зарядки має бути між мінімумом у ватах, якого пристрій потребує, і максимумом, з якого він виходить на найбільшу швидкість заряджання. Усе, що вище межі у 15 ватів, додає ще «USB PD fast charging» і назву будь-якого іншого підтриманого протоколу. У частині IV директива навіть тлумачить абревіатуру для покупця: USB PD домовляється про найшвидшу подачу струму від зарядки до пристрою, не вкорочуючи життя акумулятора.

Календар розпадається надвоє, і обидві частини задає стаття 2. Національні норми належало ухвалити й оприлюднити до 28 грудня 2023 року, а застосовувати — з 28 грудня 2024 року для категорій із пунктів 1.1–1.12 і з 28 квітня 2026 року для пункту 1.13. Пункт 1.13 — це ноутбуки: одна категорія з тринадцяти, якій дали на шістнадцять місяців більше, ніж решті дванадцяти.

Мінімум і максимум у ватах

Переверніть паковання й знайдіть прямокутник. Менше з двох чисел — це потужність, без якої пристрій не почне заряджатися взагалі; більше — та, яку зарядка мусить видати, щоб він вийшов на повну швидкість. Зарядка, що вже лежить у шухляді й дає менше за верхнє число, пристрій усе одно зарядить: повільно й цілком законно, бо етикетка описує пристрій і нічого не обіцяє про саму зарядку.

Далі піктограма: вилка, перекреслена або ціла, завширшки щонайменше 7 мм. У картці інтернет-магазину їй місце біля ціни, а не внизу вкладки з характеристиками. А якщо пристрій рекламує швидкий заряд, але жодного протоколу на етикетці не названо, вірне одне з двох: або він не переходить межі в 15 ватів, або маркування неповне.

Стандартизацію відклали на потім

Бездротовий заряд лишився поза всім цим. Пункт 13 преамбули називає окремі вимоги до нього передчасними; єдиний конкретний крок — Комісія мала до 28 грудня 2024 року замовити європейським організаціям зі стандартизації стандарти на зарядні інтерфейси, відмінні від дротових. Замовлення стандартів не зобовʼязує жодного пристрою.

Порожня коробка теж не обовʼязкова. До 28 грудня 2026 року стаття 47 вимагає звіту про те, що насправді дала можливість купувати без зарядки, і супроводжуватися цей звіт має, якщо буде доречно, законодавчою пропозицією ввести обовʼязкове розділення продажу зарядних пристроїв і кабелів від продажу самого обладнання. Обовʼязкове розділення назване там як те, чого поки що немає. Свої тихі виходи має й сам перелік категорій: цифрові камери, спроєктовані виключно для аудіовізуального сектору чи для охорони й відеоспостереження, інтегрувати спільне зарядне рішення не зобовʼязані, тож фірмове гніздо на професійній камері ще не є доказом, що правило порушують.