Чи зможете ви самі поміняти батарею в телефоні?

Батарея в телефоні здулася, і її треба міняти. Порядок роботи описаний у будь-якій інструкції з розбирання: задню кришку прогрівають килимком, щоб розмʼякла клейова рамка, піддягають присосками, а під самим акумулятором знімають ще одну смугу клею — ізопропанолом. Робота коштує дорожче за деталь. Апарат при цьому справний. Його так спроєктували.

Вимогу ЄС про знімні батареї читають як обіцянку повернути кришку, яку відщіпують нігтем, — ту, що була на телефонах до середини 2010-х. Звідси й скепсис: тонкий корпус із такою кришкою не зробиш, отже, норму або скасують, або обійдуть. Друге поширене припущення — що раніше подібної вимоги не існувало. Вона існує з 2006 року.

Стара вимога була про сміття

Директива 2006/66/EC у статті 11 зобовʼязувала держави-члени домогтися, щоб виробники проєктували прилади так, аби відпрацьовану батарею з них можна було легко вийняти. Одне речення, і в ньому три слабких місця.

Адресат — держави-члени, а не той, хто випускає товар: обовʼязок доходить до виробника через національний закон і по дорозі розсіюється. Обʼєкт — waste batteries, тобто батарея, яка вже стала відходом; вийняти її має переробник на кінці життя виробу, а не власник посеред нього. І головне: слово readily директива ніде не розкриває. Чи «легко знімається» батарея, яку дістають феном за сорок хвилин, — питання без відповіді в тексті.

Регламент (EU) 2023/1542 переписує ту саму норму, і кожну з трьох дірок закриває окремо. Дивитися варто на праву колонку:

Найважливіший тут нижній рядок. Доки слово «легко» не розкрите, вимогу неможливо перевірити на конкретному апараті, і саме з цього визначення виросла вся решта норми.

Норму написали через перелік заборонених способів

Щоб «легко знімається» можна було перевірити на конкретному виробі, поняття довелося звести до операцій, які або виконуються, або ні. Регламент робить це не через властивість батареї й не через час розбирання, а через список того, чим виробник не має права змушувати користуватися.

Легко знімається та батарея, яку дістають загальнодоступним інструментом. Спеціальний інструмент вимагати не можна — хіба що виробник поклав його в комплект безкоштовно. Не можна вимагати ні пропрієтарного інструмента, ні теплової енергії, ні розчинників.

Що таке «загальнодоступний інструмент», регламент пояснює в мотивувальній частині, у пункті 38: це інструменти, які продаються на ринку всім кінцевим користувачам, без потреби доводити якісь права на них, і які застосовуються без обмежень — крім обмежень щодо здоровʼя і безпеки. Інструмент, який продають будь-кому.

Кожен рядок цього переліку — закреслене конструкторське рішення. Нагрівальний килимок — це thermal energy. Ізопропанол під клейовою рамкою — solvent. Гвинт із власним шліцом, ключ до якого купують тільки в сервісного центру, — proprietary tool. Жоден із пунктів не описує саму батарею: регламент нормує клей і кріплення.

Виняток про безкоштовний спецключ перевертає звичне уявлення про норму. Вимога не про «без інструментів» і не про кришку, яка відщіпується нігтем. Вона про доступність інструмента, а не про його відсутність, і апарат із хитрим гвинтом лишається законним рівно доти, доки ключ до нього лежить у тій самій коробці.

З переліку винятків зник один рядок

Стара директива дозволяла не робити батарею знімною там, де з міркувань безпеки, характеристик, медичних причин або цілісності даних потрібне безперервне живлення, а отже, і постійне зʼєднання. Чотири підстави. Нова стаття 11(3) лишає дві: безпеку користувача й приладу та цілісність даних — причому другу тільки для виробів, чия головна функція збирати й передавати дані.

Зникло слово performance. Разом із ним зникла підстава, під яку підходило майже все: тонший корпус, жорсткіша рама, краще відведення тепла — усе це про характеристики виробу, і всі ці аргументи стара директива формально приймала.

Медичну техніку теж винесли з винятків — але не звільнили, а перевели в іншу категорію. Професійним апаратам променевої терапії та візуалізації, а також пристроям для діагностики in vitro стаття 11(2) дозволяє робити батарею замінною лише незалежними фахівцями. Не незамінною. Той самий режим отримали прилади, які працюють під бризками, струменем води або зануренням і які миють чи полощуть, — і навіть для них пункт 39 мотивувальної частини ставить умову: послаблення діє, тільки якщо безпеки не досягти перепроєктуванням приладу. Спершу перепроєктувати, і лише якщо не вийшло — послаблення.

Ще один рядок закриває обхід через прошивку: програмне забезпечення не можна використовувати, щоб перешкодити заміні портативного акумулятора або його ключових компонентів на інші сумісні. Парування акумулятора з материнською платою як спосіб заблокувати сумісну заміну сюди потрапляє прямо.

Дві дати, між якими немає порожнечі

Застосовується регламент з 18 лютого 2024 року — так сказано в статті 96(2). Для статті 11 там же зроблено окреме застереження: вона застосовується з 18 лютого 2027-го. Різниця рівно в три роки, і стаття 95 стежить, щоб у ці три роки не було порожнечі: стара стаття 11 директиви 2006/66/EC діє до 18 лютого 2027 року, день у день.

Чому саме три роки, регламент не пояснює. Але відстрочки такої довжини не дають вимогам до маркування чи документації — їх дають тоді, коли норма зачіпає те, що визначається на етапі креслення корпусу.

Поруч стоїть строк, який діє вже після продажу. Акумулятори мають лишатися доступними як запчастина щонайменше пʼять років після того, як на ринок випущено останній екземпляр моделі, — за розумною й недискримінаційною ціною, і для сервісів, і для кінцевих користувачів. Модель, останній екземпляр якої відвантажили в серпні 2026 року, тягне за собою зобовʼязання продавати до неї акумулятор до серпня 2031-го.

Що можна подивитися вже зараз

Спершу перевірте, чи стаття 11 узагалі про вашу річ. Портативним регламент вважає герметичний акумулятор вагою 5 кг чи менше, не призначений спеціально для промислового використання й не тяговий. Батарея від електросамоката або домашня зарядна станція, яка важить більше, під цей пункт не підпадають — для них у регламенті інші статті.

Далі — сайт виробника. Інструкція з видалення й заміни акумулятора має бути постійно доступна онлайн, на публічному сайті: цього вимагає стаття 11(1). Знайдіть цю сторінку для свого апарата й прочитайте порядок дій. Якщо там є етап прогрівання або згадка розчинника, перед вами конструкція, яку після лютого 2027-го в такому вигляді на європейський ринок не випустять. А якщо в коробці лежав маленький ключик незвичної форми — це не недолік, це якраз дозволений регламентом варіант.

Чого норма не обіцяє

Стаття 11 не вимагає, щоб батарея виймалася руками: вона вимагає, щоб інструмент можна було купити або знайти в комплекті. Ціни вона теж не називає — у формулюванні «розумна й недискримінаційна ціна» числа немає, і спір про те, чи розумна ціна деталі, текстом регламенту не вирішується. Діє все це там, де товар випускають на ринок ЄС.